Як поставити танець: проста методика крок за кроком

Усе починається з треку. Сайт уроків Superprof радить обирати музику, яка тебе зачіпає й викликає бажання танцювати, а не трек, узятий за замовчуванням, бо він модний; для першої хореографії школа Danc’Art з Лілля радить помірний темп і пісню, яку ти добре знаєш. Перш ніж рухатися, прослухай її кілька разів поспіль, не танцюючи, щоб знайти музичні фрази, сильні моменти й паузи: цей етап багато початківців пропускають, зауважує Danc’Art, хоча він полегшує все подальше.

Темп вимірюють в ударах на хвилину (BPM) — цією одиницею користується сучасна музика, тоді як класичні партитури пишуть allegro чи andante. Вікіпедія, наприклад, відносить реп до 80–100 BPM, а хаус — до 124–130. Ці розрахунки знадобляться далі: при 120 BPM одна доля триває пів секунди, а блок на 8 рахунків — 4 секунди; трек на 3 хвилини містить тоді 360 доль, тобто 45 блоків по 8. Що швидший темп, то менше місця для кожного руху і то коротшими мають бути переміщення.

Далі обріж трек до потрібної тривалості в програмі для монтажу аудіо. Ріж на початку музичної фрази, на «1», ніколи не посеред блоку, і краще обирай чітке завершення на сильну долю, ніж затухання, що згасає, поки група тримає позу. І збережи точно той обрізаний файл, дай усім однаковий: якщо версія зміниться посеред роботи, рахунки зсунуться, і колективу доведеться заново вчити свої орієнтири.

У танці музику рахують блоками по вісім доль: «1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8», а потім спочатку. Superprof нагадує, що так рахують у латиноамериканських, бальних і вуличних танцях, за винятком кількох, як-от джайв, а Danc’Art говорить про структуру, яку використовують майже в усіх стилях. Блок на 8 охоплює два такти на чотири чверті — такт, у якому, за Вікіпедією, одна сильна доля і три слабкі. «1» — доля, на якій фраза починається знову, часто її позначає вступ голосу чи інструмента.

Проміжні долі рахують як «і»: «1 і 2 і 3…». Для початківців Superprof радить прив’язувати кожен рух до долі чи проміжної долі й зіставляти кожен жест із рахунком — цей метод використовують і в групових хореографіях, щоб усі були разом. Щоб запустити музику чи почати фрагмент знову, рахунок «5, 6, 7, 8» оголошує, що починається наступний блок, а Danc’Art пропонує танцювати, рахуючи вголос, щоб структура закріпилася в голові: усі стартують на 1.

Записуй рахунки з самого початку. Найпростіше — таблиця: рядок на кожен блок на 8, пронумерований (перша вісімка, друга вісімка…), поруч частина музики (вступ, куплет, приспів) і рухи кількома словами. Методичка «Як скласти хореографію» від методиста з фізкультури (EPS) департаменту Рона наполягає на цьому: фіксувати, як складається хореографія, від заняття до заняття — на фото, у блокноті чи в нотатках. Без запису хореографію доводиться вигадувати заново на кожній репетиції.

Більшість пісень чергують куплети й приспіви. Вікіпедія описує послідовність «куплет 1, приспів, куплет 2, приспів…», де кожен приспів зазвичай повторює ті самі слова й ту саму мелодію. Довкола часто є вступ, іноді бридж, що розриває повторення перед останнім приспівом, і завершення; Superprof радить проаналізувати цю структуру, перш ніж ставити танець. Познач ці частини в таблиці рахунків: скільки блоків на 8 на вступ, на кожен куплет, на приспів. Це скелет твоєї хореографії.

Далі наклади танець на цю структуру. Приспів, що повертається, кличе ту саму танцювальну фразу: глядачі її впізнають, а танцюристи вивчають її один раз на три проходи. Куплети залишають місце для варіацій, фрагмента в малій групі чи зміни побудови; бридж — добрий момент для несподіванки чи контрасту. Англійська програма з танцю GCSE, яку публікує екзаменаційна організація AQA, називає ці форми: бінарна (AB), тернарна (ABA), рондо, де частина A повертається між різними частинами, і наративна, коли танець розповідає історію.

Подбай про початок і кінець — два моменти, які глядачі запам’ятовують. Методичка департаменту Рона вимагає «впізнаваного, точного» початку й кінця і ставить до кожного три питання: де входять (уже на сцені чи з-за куліс), хто (уся група, малі групи, один за одним) і як (однакові дії чи різні, з однаковою швидкістю чи ні). Для кінця те саме: нерухомо на сцені, разом, на підлозі чи йдучи один за одним. Чітко витримана фінальна поза краща за розмитий вихід.

Рухова фраза — це послідовність рухів, що утворює єдине ціле, часто один чи два блоки на 8. Почни з короткого мотиву, який несе ідею танцю: жест рукою, крок, особливе перенесення ваги. Програма GCSE від AQA ставить його першим серед прийомів хореографа — «motif and development»: мотив, а потім його розвиток. Щоб знайти рухи, відштовхуйся від музики (акцент кличе чіткий жест, протяжний звук — плавний рух), від слова, образу чи буденного жесту, який ти переосмислюєш, як пропонує методичка департаменту Рона.

Потім розвивай мотив композиційними прийомами. Методичний портал освітнього округу Нанта (académie de Nantes) перелічує їх зо два десятки, серед них повторення (виконати рух кілька разів), інверсія (виконати фразу навпаки), контраст (велике й мале, швидко й повільно), накопичення (додавати рухи чи фрази), транспозиція (та сама фраза на підлозі й стоячи), каскад (низка дій, що переходять від танцюриста до танцюриста), унісон (те саме в той самий час) і канон (рух, який інші танцюристи підхоплюють через рівні проміжки). Так один мотив на 8 рахунків дає кілька фраз без жодного нового кроку.

Обирай фрази, які твоя група зможе станцювати. Проста хореографія більше повторює, ніж вигадує: двох-трьох добре дібраних фраз, повторених і варійованих, часто досить для першого номера. Перш ніж показувати фразу групі, станцюй її під музику, порахуй уголос і запиши в таблицю, блок за блоком. Якщо фрагмент не лягає точно на рахунки, спрости його одразу: коли вся група його вже вивчила, це набагато важче.

Коли фрази написано, виріши, де кожен їх танцює. Побудова — це позиції всіх танцюристів у певну мить: лінія, дві лінії в шаховому порядку, «V», діагональ, коло, малі групи. Змінюй побудову, коли музика переходить до нової частини, а не навмання: новий куплет, початок приспіву чи бридж — природні моменти. Посібник про те, як створити побудови в танці, докладно розбирає поширені форми й те, як їх обирати залежно від кількості танцюристів.

Розстановка допомагає й читабельності. Програма AQA зараховує «manipulation of number» — гру з кількістю танцюристів — до прийомів хореографа, а освітній округ Нанта відносить до своїх збільшення й зменшення кількості танцюристів: приспів, який уся група танцює в унісон, б’є сильніше після куплету, станцьованого втрьох. Став найвпевненіших танцюристів туди, куди падає погляд, — у центр і вперед, а ряди зсувай, щоб другу лінію було видно між танцюристами першої.

Кожна зміна побудови — це шлях, який треба порахувати, як крок. Дай йому точну кількість рахунків, наприклад один блок на 8, і маршрут для кожного танцюриста, стежачи, щоб два шляхи не проходили через те саме місце в ту саму мить. Найпростіші переміщення зберігають порядок танцюристів; ті, що його перемішують, потребують більше репетицій. Познач на плані для кожної побудови рахунок, на який її треба зайняти: саме цей орієнтир дає групі змогу прийти разом.

Викладай хореографію частинами. Danc’Art описує метод шкіл танців: поділити на блоки по 8, повторювати перший, доки рухи не стануть природними, перейти до наступного, а потім поєднати обидва. Показуй кожен блок спершу повільно й без музики, рахуючи, а потім під музику. Якщо показуєш обличчям до групи, роби рухи дзеркально й кажи про це, інакше частина танцюристів рушить не в той бік. Щоб кожен міг повторити своє місце вдома, краще поділитися хореографією з колективом, ніж перемальовувати плани вручну.

Дозволь танцюристам «маркувати», тобто повторювати рухи в малому масштабі, без стрибків і без зусиль, поки вони вчать. Дослідження Каліфорнійського університету в Санта-Крузі, опубліковане в журналі Psychological Science і переказане журналом Dance Informa, запропонувало 38 учням просунутого рівня з класичного танцю вивчити дві зв’язки: одну повторювали на повній швидкості, другу — маркуючи; судді вище оцінили ту, яку маркували. Автори бачать у цьому зменшення розумового навантаження, а не лише економію сил. Повну інтенсивність залиш для фрагментів, які вже впевнено виходять.

Перед виступом пройди все від початку до кінця без зупинок. Це прогін: у театрі, як визначає Вікіпедія, — репетиція без перерв, по порядку, без глядачів, щоб виміряти тривалість і налагодити координацію, а прогін «по-німецьки» (filage à l’allemande) додає ще й розстановку. Запиши, що не виходить, а потім вичищай: повертайся до фрагментів, де група не разом, рахунок за рахунком, перевіряючи, щоб усі мали однаковий кут рук і однаковий погляд на тій самій долі. Заверши на справжній сцені, щоб вивірити відстані.

Stancz — застосунок для хореографії, що допомагає підготувати розстановку танцюристів: ставиш їх на сцену в масштабі, вибудовуєш побудови одну за одною, а переходи анімуються під твою музику — у 2D-вигляді згори, у 3D і з погляду із зали. Ним можна користуватися в браузері комп’ютера, PC чи Mac, без встановлення, а також як застосунком для iPhone, iPad і Android з тим самим акаунтом. Він безкоштовний до 3 хореографій по 4 побудови в кожній, а далі є платна підписка. У ньому 19 готових побудов — заготовлених форм, що підлаштовуються під кількість танцюристів, — і до 500 танцюристів в одній хореографії.

У методиці цього посібника він стає в пригоді на етапах музики, розстановки й передачі. Ти імпортуєш трек у MP3 чи WAV: його хвильова форма стає віссю часу. «Відстукати темп» вимірює BPM, а «Прив’язати побудови до темпу» вирівнює тривалості за долями. Ти створюєш одну побудову на кожну частину музики, перейменовуєш її («Куплет 1», «Приспів») і тягнеш її край, щоб задати тривалість; під час відтворення танцюристи плавно переходять від однієї побудови до наступної, і задовгий шлях чи двоє танцюристів, що перетинаються, видно одразу. Щоб передати хореографію, ділишся нею в режимі «Лише перегляд», навіть на безкоштовному плані, а «Підсвітити мене» виділяє точку кожного танцюриста.

Чого Stancz не робить — без прикрас: він не пише кроки за тебе. Жоден штучний інтелект не вигадує в ньому хореографію; рухи, рахунки й фрази лишаються в твоїй таблиці, блокноті й тілі, а застосунок займається лише простором і часом, тобто тим, хто де стоїть і коли. Він не експортує в PDF, не дає редагувати кільком людям одночасно й не веде облік школи (запис, розклад, оплати).